...and Action! 🕘 история названий (1)

Багато думаю про цей шот зі Spider-Man: Brand New Day. Мабуть, політ на павутині не виглядав настільки класно з часів The Amazing Spider-Man 2, у якому було багато винахідливості та справжнього фізичного відчуття польоту. У новому шоті стільки ваги й інерції. І те, як правильно тремтить камера та як вона розташована в кадрі, ніби це одночасно POV і "камера за плечем"... ухх! Навіть гнучкість самої павутини під поривами вітру враховується. Плюс оптично всі об'єкти виглядають дуже правильно, особливо якщо говорити про масштаб будівель навколо. Баланс між "не надто широкою" і "не надто довгою" фокусною відстанню тут буквально на рівні мікродеталей. Але якби ця віртуальна лінза не мала такої компресії простору, думаю, усе б просто зламалося. Маленький момент, але саме він повністю продає мені все, що пов'язано з польотами на павутині в новому фільмі. Та й сам дизайн кадру на папері доволі простий. Але передати за допомогою оптики та руху те, наскільки страшно ось так летіти на павутині (кажу як людина, яка боїться висоти) — це кайф!

Інтернет із Johnny Mnemonic, я досі сумую за тобою і чекаю, коли нарешті настане 2021 рік

Ніколи не робив репостів у цьому каналі, але чому б не підтримати ініціативу. Сподіваюся, що серед моїх підписників знайдуться шанувальники фільмів жахів і їм буде цікаво взяти участь у конкурсі. Все ж таки жанрове кіно саме по собі не з’явиться 😌 До речі Backrooms >>> Obsession 😏

ЖАХЛИВИЙ КОНКУРС 💀 Ууууу!! Найбільший пітчинг ШОЯКШО підʼїхав. Шукаємо авторів, які пишуть в жанрі жахи (горрор) – ловлять адреналін від емоції страху, люблять пранкувать близьких, розказувати страшні історії на ніч... ну ви поняли) На хвилі нещодавнього успіху Backrooms та Obsession, які виросли з маленької ідеї на YouTube, ми ще раз подумали про жанр жахів в Україні, а точніше... його відсутність. При цьому іноземні горрори збирають аудиторію в наших кінотеатрах, тобто запит – є. Ось тільки українські автори, які пишуть в цьому жанрі... де ви?! Ми вас знайдемо 🫵 Хто може подаватись? ВСІ! Абсолютно всі. Не важливо, професіонал ти з індустрії чи тільки мрієш зняти своє перше кіно – важливо, що ти любиш жахи і хочеш зробити свій фільм. І якщо це вже само по собі звучить трохи страшно - тобі до нас! До участі в суддійстві конкурсу ми долучили як людей з індустрії (представник відомого українського кінофестивалю, автор найбільшого хіта на українському стримінгу, представниця найбільшого літературного комʼюніті жахів в Україні) так і сценаристів та кінооглядачів, з великою аудиторією кіноманів, які регулярно слідкують за новинками світу, розбирають горрори і точно знають, що подобається аудиторії. Конурс проходитиме в три етапи: 1️⃣ Відправка ванпейджерів (one-pager) - це короткий опис концепту твоєї історії. Нічого складного - тільки твоя ідея, концепт, але це вже має бути страшно, жахливо страшно) ❗️ванпейджери, які оформлені не за нашими вимогами не будуть розглянуті (ось тут дивись приклади оформлення) 2️⃣ 10-20% авторів кращих ванпейджерів пройдуть далі та відправлять нам свої сценарії (буде час, щоб їх написати \ допрацювати, не хвилюйтесь). Хто не знає ЯК писати сценарій в індустрійному форматі - ми дамо туторіал, все пояснимо, це не вища математика. 3️⃣ Фіналісти отримають можливість менторських сесій та воркшопів з людьми з нашої індустрії, щоб отримати фідбек, допрацювати історію та виграти головний приз: 🏆 1 000$ від ШОЯКШО за кращий жахливий короткометражний сценарій (10-30хв) Детальніше про жахливих суддів, жахливі етапи жахливого конкурсу та жахливі правила зможете почитати за лінком, в жахливому регламенті. Щоб прийняти участь в конкурсі - заповнюйте жахливу форму тут. Дедлайн подачі ванпейджерів: 24 серпня, 23:59 ⏰ Якщо ви любите інтертеймент та горрор так, як його любимо ми - стрибайте до нас у вагон, будем знайомі!

(2000) Escaflowne (エスカフローネ) dir. Kazuki Akane Для мене досі дивно, що сьогодні такі анімаційні фільми — це вже втрачене мистецтво. І я думаю, що справа не лише в неймовірних аналогових якостях целулоїдної анімації, а ще й у тому, що аніме більше так не звучить, не рухається і не відчувається. Повнометражний Escaflowne — це альтернативне трактування більш романтичного оригінального серіалу, в якому учениця старшої школи Хітомі потрапляє до чарівного світу Ґаї. Там вона знайомиться з юним принцом Ваном і опиняється втягнутою в його прагнення об’єднати мешканців Ґаї для боротьби з імперією. Фільм загалом повторює зав’язку серіалу: Хітомі так само потрапляє до чарівного світу, але, на відміну від яскравого й більш позитивного шоу, повнометражка постає перед глядачем у значно брутальнішій і темнішій формі. Як то кажуть, make isekai dark again. Це більш гнітюча й жорстка інтерпретація того самого сюжету, де характери та образи персонажів перебувають у реверсі. Наприклад, у серіалі Ван більш відкритий і людяний принц. Тоді як фільм навпаки показує його жорстоким диким лицарем, готовим розірвати будь-кого, хто стане в нього на шляху. Насправді Escaflowne узагалі нічого не пояснює, а просто жбурляє глядача в абсолютно інший світ і пропонує проживати всі події наодинці із собою. І мені таке дуже подобається. Тож якщо вам не надто цікаво, як усе було в серіалі і чому фільм узагалі не зацікавлений у класичному наративі, а натомість робить акцент на образах і атмосфері — ця повнометражка для вас. Головна перевага — це фентезійний дизайн світу й музика Йоко Канно. Ох, як же тут усе красиво й загадково… Майже кожен кадр починає шалено будоражити мою фантазію, адже кількість візуальних ідей та образів тут просто зашкалює: індустріальні руїни, скам’янілості древніх істот у скелях, біомеханічний реалізм та важкі обладунки, магічні реліквії та мечі… Усе тут працює на відчуття стародавнього й далекого світу, що ніби зійшов зі сторінок готичних історій (художники, зверніть особливу увагу). Чого тільки варта ця планета з оком у небі на фоні другої Землі. Ну… тобто що це взагалі таке? Хто це вигадав? І чому це настільки круто? А яке тут фізичне світло й неймовірне відчуття оптики. Наче фільм знято на справжню камеру, але перед тобою все ще дуже стилізована анімація. Саме про це я й кажу: аніме більше так не звучить, не рухається і не відчувається. І я дуже за цим сумую. Одразу ж згадую оригінальний Ghost in the Shell, перші два фільми Patlabor, Spriggan, Vampire Hunter D: Bloodlust або Cowboy Bebop: Knockin' on Heaven's Door. Те, як там виглядає і відчувається світло в кадрі, наскільки деталізовані фони й те як самому фільму цікаво просто бути в моменті — це прям дуже красиво. Про AKIRA я, звісно ж, не забув, просто це вже занадто очевидний приклад. І повнометражний Escaflowne тут зовсім не відстає — фільм не міг виглядати краще. Це важке й романтизоване темне фентезі, створене в епоху переходу від традиційного анімаційного пайплайну до диджиталу. У фільмі використовувався цифровий композитинг, але без втрати кінематографічності й щільності зображення. І це мистецтво, яке досить швидко зникло. Авжеж, я люблю і серіальний Escaflowne, але для повнометражки в мене завжди буде окреме місце в сердечку. Навіть якщо вона втратила майже всі наративні переваги, які були в шоу. Про музику Йоко Канно я навряд чи скажу щось нове. Тут і чудові хорові партії, і етнічні мотиви, та й сам оркестр звучить прям могутньо. Вона справжня майстриня занурення в стародавні світи, і навіть прості сцени з її музикою я любив сильніше, ніж вони на те заслуговували. Неймовірний контроль емоцій глядача через звук — я таке люблю. Тому, так, Escaflowne дивний, але дуже привабливий твір. Тут емоційна подорож домінує над наративом: фільм депресивний, далекий і ніби не до кінця тут. Я б навіть сказав, що він агресивно тисне своїм важким вайбом і більш кліповим ставленням до сцен, залишаючи глядача з власними інтерпретаціями подій. Та й в епоху вилизаної корпоративної медіа-культури та ШІ, такі обскурні твори, створені вручну, варто цінувати ще більше!

А давайте цей допис стане для вас приводом поставити будь-які запитання щодо платівок, звуку на вінілі та колекціонування! Я повільно збираю платівки приблизно з 2018 року (зараз їх уже понад 100), встиг змінити сетап, розлюбити вініл і полюбити його заново, та й загалом зрозуміти, що повільно колекціонувати саундтреки це справді весело. Хоча, звичайно ж, мені цікаві не тільки вони. Сетап в мене зараз такий: Audio-Technica AT-LP120 (оригінал 2009 року), картридж Ortofon 2M Red і акустика Klipsch The Sixes. Не вважаю себе аудіофілом і не прагну самого дорогого звуку, хоча дещо в ньому все ж таки розумію. Хочеться, щоб відповіді могли комусь допомогти на цьому шляху колекціонування, адже фізичні носії зараз важливі як ніколи, та й сам не проти чогось навчитися у досвідчених людей в коментарях 🌞

Що може мене повернути до постів в телеграмі? Правильно, скор TRON: Ares від Nine Inch Nails на двох платівках! У реальному житті звучить просто прекрасно – дуже гучно, масивно і з чудовим розділенням інструментів. Хоча Legacy на вінілі все ще на першому місці 😏 Мені здається, що мікс для вінілової версії відрізняється від релізу у ціфрі у сторону більш високого динамічного діапазону та басової лінії. Це створює ось це класне "враження як від концерту", коли з центрального каналу на тебе несеться хвиля звуку, а тобі залишається лише підкоритися їй і змиритися зі своєю майбутньою глухотою 😁 Коли дивився фільм у IMAX було дуже схоже враження. Взагалі чудово, що є можливість порівняти звук. Мені тепер точно хочеться більше сказати щось про музику у фільмі, коли є фізична копія, яку ще в можна красиво зняти для відео.

До речі, ще про монтаж — обожнюю робити маленькі трейлери до своїх відео. Не пам'ятаю, щоб прикріплював їх сюди в Телеграмі, тож нехай тут побудуть. Для мене це такий спосіб швидко закріпити емоцію від пройденого шляху і за короткий час передати настрій самого відеоесе (трейлер до відео по Come True все ще найкращій у цьому сенсі). Мабуть, це я так компенсую те, що все ще не можу повністю відійти від слова у себе в відео і багато чого потрібно проговорювати. Хоча так хочеться іноді просто показувати.

Сьогодні 28 лютого о 19:30 за Київським часом я проведу пряму трансляцію на Патреоні, де детально розберу монтаж відеоесе по «Матриці» (текст клікабельний). Розповім історію створення від самого початку (від ідеї відео до реалізації), покажу як зроблені візуал, звук та переходи, розповім як створювалась та перероблювалась структура відео та відповім на ваші запитання. Як і раніше, запис буде доступний після завершення трансляції. P.S. Після виходу відео по «Матриці» я все ж таки влаштував собі невеличкі канікули, бо як взагалі без відпочинку то. Але я вже встиг повернутись до роботи. Наприклад продовжую дописувати есе по TRON: Ares. Спеціально розповідаю це вам, щоб ви не думали, що я знову зник на сто років 🫠

Можливо, хтось із вас вже помітив: вперше за довгий час на каналі змінилася основна обкладинка. А для самого логотипу вперше за 10 років я змінив шрифт (прощавай, Days). Плюс, Anniversary версію логотипа ви також могли помітити наприкінці відео після титрів. Поки що розраховую, що це лого буде закінчувати всі наступні ролики 2026 року. Розумію, що стара версія обкладинки може бути комусь звичнішою — все ж таки цей відблиск лінзи був як щось дуже рідне. З іншого боку, це нічне, практично космічне синє небо активує щось дуже важливе всередині мене. Не можу поки пояснити що саме, але точно дуже хочеться вести свій канал у ці загадкові простори. Ось дивлюся на це небо і відразу ж стає спокійніше. Дякую, що ви зі мною так довго, і не менше вдячності я відчуваю за теплий прийом нового відео! ✨