Flashforward Magazine

Ви багато разів чули тези "не можна стріляти по території Росії, бо буде ядерна війна" чи "ось Україна не здається і тому нам всім загрожує армагеддон". Таке видають не тільки деякі проплачені Кремлем вестернери чи хайпожерні власники Твіттера, а й деякі українці. Але цей текст, звісно ж, про західний світ й те, як він вже багато років намагається осмислити факт, що війна можу бути не тільки в кіно чи іграх, а й за вікном. Осмислюють вони це найбільш зрозумілою для них мовою - звертаючись до досвіду життя в очікуванні того, що "Холодна війна" між США та СРСР переросте у ядерний апокаліпсис. Все це відображається у кіно та серіалах, які дивляться мільйони і роблять не надто втішні для всіх нас висновки. Як це відбувається і через які фільми: https://flashforward.media/ua/nuclear-fear/ https://flashforward.media/ua/nuclear-fear/

Вперше за півтора року наш головний редактор випустив рецензію. В ній багато любові до "Дороги люті" і багато питань до "Фуріози". Одразу окреслимо. "Фуріоза" — хороший літній блокбастер, набагато кращий за те, чим частіше годують глядача на стрімінгах чи у кінотеатрах. Але, якщо порівняти це кіно з Fury Road, то нова стрічка Міллера здається вторинною та необов'язковою. Ситуація тут майже як з вибором таблеток у "Матриці", тільки без страшних наслідків. Дивитися фільм варто, а от чекати від нього геніальності не треба, бо шедевр вийшов 10 років тому. А, як відомо, створивши шедевр, митець майже завжди втрачає здатність повторити цей успіх. https://flashforward.media/ua/furiosa-review/ https://flashforward.media/ua/furiosa-review/

Розібрали формулу успіху ще одного серіального хіта цього року - "Шьоґуна" від FX. Коротко — якщо хтось запитає, як же правильно Голлівуду робити культурну та гендерну репрезентацію на великих і малих екранах, то цей серіал є вичерпною відповіддю. Якщо хтось пам'ятає екранізацію 1980 року, то там події в серіалі подавалися з позиції "мудрої білої людини", яка з жахом дивиться на жорстоких дикунів у красивих кімоно з катанами. Новий серіал не робить Джона Блекторна ідіотом тільки тому що він білий, ні. Він — британець зі своїми інтересами, який весь сезон розуміє, що потрапив не у чергову майбутню колонію, а у місце, де люди з не меншою силою волі набагато менше не дбають про власну долю, ніж у Лондоні. І саме так "Шьоґун" стає гарною екранізацією: переносячи на екран культурний шок чужинця та захоплення автора Сходом. https://flashforward.media/ua/shogun-season-1-review/ https://flashforward.media/ua/shogun-season-1-review/ https://flashforward.media/ua/shogun-season-1-review/

Від славнозвісного автора декомпозиції жахливих різдвяних фільмів Hallmark — редакція Flashforward Magazine proudly presents лонгрід про кров, кишки, вбивства та голі цицьки про історію, головні принципи та фактори впливу субжанру снаффу. Снафф як такий можна вважати одним з головних кіноміфів індустрії — і це доволі показово, враховуючи, що сам художній кінематограф заснований на створенні історій, містифікацій, створених для того, аби переконати глядача в його правдивості. І снафф дуже добре проявив себе як містифікація, створивши цілий культ жорстокості на межі недопустимої правди і талановитого обману. Максимально детально про це тут: https://flashforward.media/ua/snuff-movies-what-it-is/

Зізнаємося: після максимального приниження Толкіна у "Перснях влади" ми не очікували, що Amazon зможе якісно адаптувати на малих екранах настільки складний та насичений нюансами матеріал, як всесвіт "Фоллауту". Особливо це враження підсилювалося після останніх сезонів Westworld, які більше нагадували памфлет терористичної гілки SJW-активістів, аніж щось адекватне. Яким же було наше здивування на етапі трейлерів і ще більше — коли вийшов сезон. Надзвичайна увага до візуально-естетичних деталей ретрофутуристичного світу ігор, купа референсів на ігрові події та актори, які щиро стараються грати — все ще було надто добре, аби бути правдою. Так, тільки один герой прописаний достатньо глибоко. Так, НКР стала мрією людей з університету Берклі, а не олігархічною демократією. Але навіть це зробило "Фоллаут" одним з найяскравіших серіалів сезону, а й, можливо, і року. Про хороше і погане: https://flashforward.media/ua/fallout-season-1-review/ https://flashforward.media/ua/fallout-season-1-review/

Майже рік ми не випускали нових матеріалів. Ми планували працювати у нерегулярному форматі, однак служба нашого головного редактора не дозволяла йти у такому режимі. А нещодавно ми дізналися, що мало не втратили весь сайт через брутфорс-атаку та майже успішну спробу взлому. Кому знадобилося ламати маленьке медіа про кіно, яке не працювало з літа минулого року — питання відкрите, але висновки ми зробили та як кажуть в ЗСУ, терміново посилили пильність. Наразі у нас в планах випустити декілька цікавих текстів, а там вже як піде. І почнемо ми з резонансної "Громадянської війни" Алекса Гарленда, яку в нас чомусь переклали як "Повстання Штатів". Алергію на термін "громадянська війна" можна зрозуміти, але, на жаль, зараз ідентичні кроки робить і Росія, адаптуючи назву в стилі Соловйова - "падение империи". Але залишимо політаналіз тим, кого він годує і поговоримо про те, що ж Гларленд зробив добре, а де не дотягнув: https://flashforward.media/ua/civil-war-alex-garland-review/

Ми 4 місяці нічого не постили, бо наш головред у ЗСУ, а ми, на жаль, не встигли вибудувати ефективний механізм роботи. Що ж, краще пізно, ніж ніколи. Ми повертаємося до роботи в дуже неспішному обмеженому форматі. І, звісно ж, ми не могли не почати з нашого улюбленого формату - коли ми вічно знаходимо недоліки та проблеми у тому, що стає загальним трендом. "Барбі" ним стала, і, до розчарування продюсерів Warner Bros, не "вбила" новий фільм Нолана у прокаті. Здається, саме у цьому секрет славнозвісного "Барбенгеймера". "Барбі нагадує універсальний медіа-паразит: технічно досконалий, але абсолютно несамостійний. Цей фільм може бути ефективною рекламою будь-чого — від ляльки до важкого байопіку Нолана — але тільки не самостійним твором. Повний текст тут: https://flashforward.media/ua/5-reasons-not-to-watch-barbie/ @fforward_magazine

У прокаті "Памфір" Дмитра Сухолиткого-Собчука — чи не найочікуваніший український фільм року, який отримує практично одноголосну підтримку критиків та глядачів. Дуже рідко заяви дистриб'ютора так добре співпадають з реальністю. Нам обіцяли якісне кіно з нешароварним колоритом та дійсно ефектною історією - і, як не дивно, ми отримали саме таке кіно. Розповіли про нього: https://flashforward.media/ua/pamfir-review/

Наразі ми є свідками рідкісного явища у світі кіно: перед нами династія режисерів, де син вартий свого батька. Брендон Кроненберґ має на мобі величний тягар у вигляді прізвища свого батька: живої легенди і творця жанру, у якому він досі домінує як найбільш оригінальний режисер (згадуємо "Злочини майбутнього") та може бути цікавим у інших (згадуємо, наприклад, Eastern Promises). З цим тягарем легко увійти в кіноіндустрію, але дуже важко стати самостійною фігурою на дошці. Брендону Кроненберґу, схоже, вдається: якщо його Possessor був дуже сильним оммажем на творчість батька, то Infinity Pool окреслює його власний поочерк, в першу чергу візуальний та тематичний. На виході ми отримали першу по-справжньому цікаву історію на тему eat the rich - те, чим мав стати "Трикутник смутку", але так і не став: https://flashforward.media/ua/infinity-pool-review/

Зробімо невеличку перерву від хорошого (і не дуже) фестивального кіно і розповімо трохи про погані кінокомікси. Останнім часом ми пишемо про них все менше, і причину цього ми колись вже називали в одному з постів: жанр страшенно деградує. І якщо про оновлений кіновсесвіт DC поки говорити рано, то кіновсесвіту Marvel можна лише поспівчувати: загальна втрата цілісності історій, жахлива робота з візуалом та непотрібні акценти. Все це присутнє у триквелі Ант-мена: про який ми детально розповіли у рецензії: https://flashforward.media/ua/ant-man-and-the-wasp-quantumania-review/