NIHILIST.LI

Наш редактор Андрій, який служить в аеророзвідці 100-ї ОМБр, збирає 200 000 гривень на обладнання для польотів — генератори, щогли й багато іншого. Нещодавно все обладнання згоріло від прильота ворожої авіабомби по позиції його підрозділу. Допоможіть донатом на банку!

10 серпня на фронті загинув український художник Давид Чичкан ⚔️Читати

​​Сьогодні навіть у соцмережі TITKOK розповідають, що причина ненависті нової адміністрації США до України — Кьортіс Ярвін, він же Mencius Moldbug. Багато років тому я досліджував рух «Темне просвітництво»/«Неореакція», але крім кількох задротів це нікого більше не цікавило. Здається, саме зараз час пірнути у це лайно, бо воно вже починає впливати на наше з вами життя. Згідно з чутками, фактичний президент США Ілон Маск надихається неореакційними ідеями через ідеологічно заангажованих колег по високотехнологічному сектору, один з яких — Пітер Тіль. Отже, в загальних рисах Темне просвітництво/Неореакція/NRx — це такий собі похмурий кіберпанк, в якому репресивні фашистські практики поєднуються з монархічними ідеалами, лібертаріанською утопією, агресивним сексизмом і расизмом. Мрія неореакціонерів — влада надбагатих і вільних від правил власників високотехнологічних підприємств, які підлаштовують державну систему під свої потреби й знущаються над ким захочуть, реалізовуючи свої комплекси. І чомусь Росія в цій системі розглядається як взірець. Багато хто здивується, однак західні праві радикали, за невеликим виключенням, вбачають у Росії свій суспільний ідеал, а в диктаторі Путіні — фігуру захисника білої раси й традиційних цінностей. Також вони вперто вважають Україну несправжньою країною. Ось, власне, погляд згаданого Кьортіса Ярвіна на російсько-українську війну: українська мова — сільський діалект російської, українську націю вигадав Держдеп, пу пу пу. Детальніше з ідеями Темного просвітництва/Неореакції можна ознайомитись за посиланнями: раз і два.

Наш автор Дмитро Мрачник із артилерії 47-ї ОМБр збирає на корч для роботи в умовах бездоріжжя на дуже цікавому напрямку. Мета — 270 тисяч гривень. Закликаємо долучитися! 🫙Банка 💳 PayPal: dmrachnik@gmail.com

Коли все тільки починалось, популярною була теза, що диктатори хочуть розхитати світовий порядок. Наразі виглядає так, що диктатори і тому подібні трампи з масками — це не джерело проблем, а лише симптом. Сам світовий порядок втратив міцність і розсипається на очах. Маси не бачать причин цей порядок утримувати, бо він не задовольняє їхні потреби. Лідери бачать можливість наловити у каламутній воді побільше риби, бо все одно пожежа, то чого гусям ходити недоторканими? Наші перспективи в цьому контексті виглядають невеселими, але з іншого боку — не так прикро, бо то не лише ми налажали чи нас кинули, а весь світ потроху валиться. Як тут не згадати безсмертну класику Джорджа Саммерса: «Винтовка это праздник». Цейво, щасливого польоту всім нам. /Євген Лешан

​​Один з перекладачів Нігіліста служить у взводі коригування артилерійського вогню 100-ї окремої механізованої бригади. З 2022 року більшість бійців підрозділу перебувають на бойових позиціях без ротацій та виводу в тил. Для ефективного виконання бойових завдань підрозділу необхідна постійна матеріальна підтримка, оскільки державного забезпечення недостатньо для покриття всіх потреб. Меета - зібрати 500 000 грн до кінця 2024 року на: - ремонт, гуму та запчастини для автопарку - генератори, зарядні станції, електрообладнання - старлінки, виносні антени, щогли, кабелі для наземних станцій управління - розхідники у вигляді комплектуючих для дронів, перехідники для кабелів та з'єднань - будматеріали для облаштування позицій - планшети, монітори Щомісячна потреба підрозділу складає близько 200 000 грн для безперебійної роботи. Частину коштів компенсують з бойових виплат, решту покривають завдяки зборам. 🔗 Посилання на банку: https://send.monobank.ua/jar/9yruVetbNH 💳 Номер картки: 4441 1111 2915 0698 Наша допомога рятує життя на лінії зіткнення та допомагає ефективно виконувати бойові завдання.

​​БАБА-ЯГА Третя ночі. Синій загадково затирає руки, а його обличчя світиться наче в дитини, яку от-от поведуть по іграшки. Щось задумав. – Командир домовився, зараз в'їбем по них з вантажного дрона. Ой шо буде. Ти теж готуйся. Вони як повилазять, постріляєм к хуям. Очі Синього випромінюють маніакальну пристрасть, а його окуляри зловісно блищать у світлі моніторів. Всі кажуть, що цей довгий, худорлявий чолов'яга схожий на британського актора Джейсона Стейтема. У приміщенні командного пункту навіть висить роздруківка — обличчя Стейтема і Синього, що дивляться один на одного. Я б сказав, Синій насправді схожий на французького філософа Мішеля Фуко, причому після відвідин українського паноптикону. Беру в руки рацію. – Жижа, Росінант, Курва, — готуйтеся. Розрахунки по черзі плюсують.  Напружено очікуємо початку вогню. – Зараз буде, зараз буде... Всьо, полетіли! — Синій енергійно тикає пальцем у монітор. Тепловізійна камера націлюється на ворожий бліндаж, у якому вже кілька днів знаходять прихисток надокучливі росіяни. Десь там, у темряві над ворожим укріпленням, висить монстр Франкенштейна з вісьмома моторами — він здатний доставити за кілька кілометрів здоровенну бляшанку, набиту вибухівкою. Мабуть, його лопаті верещать як зграя відьом. Раптово екран засвічує яскравий спалах. За мить на місці бліндажа, набитого росіянами, з'являється вогняний стовп. Здається, послуги гранатометів і мінометів не знадобляться, однак я помиляюсь. Уже через кілька секунд з вогняної ями починають дряпатися тіла, що світяться білим. – Жижа, Росінант, киньте три рази по три! — кричу гранатометникам. – Плюююс!  За якусь мить на зграю росіян, які намагаються загасити свій підпалений одяг у посадці, падають гранати. Один з ворогів підстрибує та перекидається на спину. – Ну ніхуя собі, пряме попаданіє! — кричить по гучному зв'язку аеророзвідник. Очевидно, одна з гранат на підльоті влучила окупанту в пузо. – Курва, накинь три швидкими! — кричу мінометному розрахунку. Юрба росіян починає організовуватися попри розриви довкола. Двійко намагаються витягнути з палаючого бліндажа свого побратима. Гранатомети продовжують насипати блискучі спалахи. Тим часом підлітають міни — одна з них падає трошки не там, прямо в яр, на дні якого після дощу утворилося болото.  Бачимо на місці розриву високий, яскравий фонтан з багнюки. Красиво. Наступні дві падають де треба, — проте росіяни й не думають помирати. Попри розриви мін і гранат вони дістають свого обгорілого побратима, підводять з землі решту і, стрункою колоною, в супроводі білих вогників, трусять кудись на північ. Раптово, один за одним, їхні теплові сигнатури зникають. – Блять, куди вони поділися? Шо, ще один бліндаж?! – Ну йоб твою мать... Усі в розпачі матюкаються. Виявляється, за п'ятнадцять метрів від спаленої ями в росіян є підготовлене резервне укриття. Їм — пораненим, приглушеним та обгорілим — вдається врятувати свої життя. – Може повторимо? — питаю в Синього. – То вже завтра. Якщо командир домовиться, — невдоволено бурчить він. Закидувати бліндаж малими мінами немає сенсу, все одно не влучимо в прохід, а перекриття вони навіть не покоцають. Великі міни можна переключити на фугасну дію — за ідеєю боєприпас має трохи заглибитись у землю, а потім рознести все довкола. Однак цих мін дуже мало, і перевірити теорію не вийде. Сидимо кілька хвилин у цілковитій тиші, засмучені невдачою. Зітхаю і записую дані про вогневе завдання у журнал. Час, координати, характер цілі, використані боєприпаси, результат. Такий собі результат, хоча нарікати нема сенсу — усі спрацювали як треба. Просто... Просто не пощастило. Дивимось перехоплення від розвідки й вгадуємо репліки наших ворогів. «Ебать, там Баба-яга!», «Нас уебало, горим, горим!» Всміхаюсь про себе, бо прізвисько «Баба-яга» дійсно пасує вантажному жрону через виття його лопатей. Втім, вони, мабуть, так називають усі наші ударні дрони. Ніби ми не зрозуміємо про що мова. Але чого там, ми теж по-дурацьки шифруєм. Йду до чайника. Газовий пальник повільно кип'ятить водичку в підгорілій емальованій посудині з ромашками.  @penultimate_resort

Підрозділу нашого редактора з 100 ОМБр на Авдіївському напрямку терміново потрібна станція РЕБ для виїздів. «Ми вже знайшли, де замовити необхідну станцію, але потрібна ваша допомога зібрати кошти. Необхідно зібрати 266 000 грн, та дуже швидко. Адже виготовлення самої станції також займе час, котрого в нас немає. Дуже розраховуємо на вашу допомогу». https://send.monobank.ua/jar/VApU8Tjfk

Русский фронтовой пропагандист Андрей Морозов "Мурз" застрелился после того, как его вынудили удалить пост в телеграме о потерях под Авдеевкой. Надо отметить, что покойный был, в отличие от большинства своих собратьев, человеком последовательным. Он был носителем пещерных сталинистских взглядов и пошел на фронт, чтобы воплощать эти взгляды на практике. Примерно, как и у Гиркина с его "белогвардейским" косплеем, интерес у "Мурза" был идейным, политическим, а не финансовым. Именно поэтому он находился в перманентном конфликте с властями. То, что он не сел и не получил "случайную" пулю или срок - удивительный совершенно факт, особенно после Пригожина и Гиркина. Но в своем телеграме покойный действительно писал то, что думал. Поэтому у него не приключилось такого яркого распада личности как у Соловьевых, Марковых, и сонма бородатых фрейлин Маргариты Симоньян, которые вынуждены постоянно врать, а потом убивать свои нервные клетки алкоголем и стимуляторами, чтобы эта ложь перестала жрать их изнутри. В конечном счете, эти люди начинают выглядеть как пародии на самих себя, даже те у кого когда-то был неплохой стиль, талант и чувство юмора, теперь стали напоминать нейросеть натренированную на газете "Пионерская Зорька". А вот нелепый "Мурз", ролевик и сталинист из Живого Журнала, который изначально был персонажем  комическим, на их фоне сохранил себя. Вплоть до суицида. Подозреваю, что самоубийство для него было вынужденной мерой. Ему явно намекнули на неизбежность скорой "случайной" смерти, и он, не желая стать одним из 400000+, попробовал уйти на своих условиях. Попытался делать жест, который что-то изменит. Мурз был склонен к самолюбованию и театральности, позволить тихо себя убить на фоне громкой смерти Навального не мог, вот и сделал публичное харакири на пороге у Владимира Соловьева. Только вот никто этот жест не оценит. Думаю, что скоро всплывут неоспоримые факты, разоблачающие его как алкоголика или наркомана, психика которого не выдержала нагрузки. Соловьев и сопричастные выдавят из себя пару слов сожаления граничащего с издевкой, и всё. Всё во что покойный верил, всё ради чего он боролся, всё ради чего он помогал убивать людей и уничтожать города, умрёт вместе с ним. Ни его жизнь, ни его смерть, не приблизили торжества идеалов за которые он боролся. Трагедия завершилась фарсом. Рыцарь в сияющих доспехах отправился в свой крестовый поход, по дороге залез в выгребную яму и был съеден опарышами. Но до последнего вздоха продолжал произносить пафосные речи. Этому посту может недоставать злорадства, но посмеяться над покойным сильнее, чем он посмеялся сам над собой, у меня не получится. /Александр Володарский

ПАМ’ЯТІ ЮРИ ЛЕБЕДЕВА – ЮРИСТА, АКТИВІСТА І ВОЇНА Коли приходять російські нападники, вони нищать усіх, хто хоч якось помітний, незалежно від їхніх ідеологічних переконань. Задовбало писати некрологи. Але такий час, і нам його пережити до фіналу. ⚔️ЧИТАТИ