🔦ЯРОСЛАВ БОРУТА🔦 🕘 история названий (1)

Четыре года назад на убитой студии в Полтаве я записал озвучку двух серий веб-сериала на Ютубе. Тогда я думал, что это классная возможность потренироваться и озвучивать в дальнейшем мультики. Два года назад я в Карпатах проводил печа-кучу по артикуляционной гимнастике с 60 будущими писателями. Год назад я записал с Женей Чайкой две серии того же сериала, что и 4 года назад. Поменялся город и студия, я успел несколько раз забросить свои занятия, но желание осталось. И теперь мы с Чайкой врываемся с новым проектом по озвучке интересных нам видео. Камборуча - это про любовь к эмоциям, качеству и куражу. Дальше будет лучше - как человек, который бесконечно картавил, я знаю, о чём говорю 🙂 https://youtu.be/ZNm9VgfFEAc Ваши просмотры, лайки и репосты будут индикатором того, что мы делаем это не зря ♥️

Олег Горобець: Якби ми були на западі, то у нас були би проблеми з особистими даними. А так в Україні до цього ще не дійшли. Так що працюємо далі нормально. На конференції "Медиабіль" #подсмотрено

Ой-ой-ой, чё-то меня раскачало. Я, пожалуй, пристегнусь. "Бездушное электро" на "Радио Аристократы" #подсмотрено

Стою на остановке, холодно до состояния "потолок ледяной", хоть над головой вечернее небо. Рядом так же пританцовывает девушка лет 16 с флегматичным парнем чуть постарше: Д: Ну вот не пойму. До сих пор не могу поверить. Ну как так? П (не выдерживает): Ну что такое? Д: Ну вот я не могу поверить, что он со мной встречается. П: Почему? Д: Ну посмотри, у меня же такое ебало. П (с возмущением): ДА НОРМАЛЬНОЕ У ТЕБЯ ЕБАЛО. #подсмотрено

​​перфоманс «прохачі» (які стали «не прохачами, а творцями») на форумі видавців перфоманс почався за дуже високим столом на королівських кріслах і з трьома королівськими келихами з ними й закінчиться «за півтори хвилини ми починаємо, — дарина гладун каже, — о 15:30 значить о 15:30» два дідусі у яскравих жатках з 80-их пакетнохрускотно виходять із зали за хвилину до старту «всім привіт» чайка думає про «як би забрати парасольку у фріца після вчорашньої кєсті» джокер нині не усміхається — що тебе злить, — питаю — ана море, — відказує українка (так себе називає одна зі слухачок) сьогодні засмучена поруч з нею пухнастобородий олег полює за спостереженням вікторія творить максимально комфортні умови, щоби писати тексти вибудовує книжкову стіну між собою та глядачем на підлозі зростають пушкіни, детективи для підліток, посібники з проектування та монтажу залізобетонних конструкцій падає телефон «добре екран не розбився», — всміхається волонтерка софія «сумно, що все вже закінчується; волонтерити з друзями весело, та коли ти сама, значно печальніше» софія пояснює: «принесли обіди, хочеться їсти, а піти не виходить, перфоманс бо» поліна з рожевим маркером має сили намагатись любити цей світ, а от тексти сил вистачає хіба переписувати за ручкою ярослава, що метушиться в блокноті «мабуть, так» спостерігати «мабуть, цікаво», — відказує позувальниця юнака перед ними найбільше хвилює, чим все завершиться ярослав же мовчить, малює й мовчить, доки тео літає «дайте мені хвилину», — стукотять пляшки на барі форум видавців для бартендера проходить максимально віддалено, він каже, що ніяких подій просто не бачить «якщо вас скорше цікавить особисте враження від того, що відбувається, — каже володя з-за бару, — то я бачу лише людей» «на романи не вистачає часу, а дитячі книжки дуже класні», — усміхається на курилці русалка з довгим русявим волоссям як приспати дитину, посібники з сімейної психології: вони з хлопцем шукають в літературі секретів розуміння тих, хто не розучився ще відчувати щиро «хотілося подивитися, як поет може бути прохачем» — каже читачка, так вона сама представляється навмисно тяглася видовища спиноламальними сходами і навіть прийшла не до когось конкретного «позитивних емоцій, а чого ще можна чекати від усіх цих заходів» твір майже дописаний — а шо, у вас ще нічого не почалося? — триває — а, триває кульки в руках дарини стають полотнами подрібнені старі вірші розлітаються вибухом на папір клей червонішає збирає новий текст зі старих слів той сиплеться трирядковим паперопадом «це усе видається процесом творчості, повітря стає густим, час іде швидко» і це не мої слова — як цей захід може стати цікавим для вас? що б ви хотіли зробити? — зараз якраз це робитиму: вип’ю сім хвилин шість хвилин ціла хвилина на попити води «поезія має бути глибокою, оригінальною» зірки на шкарпетках митця оголені це достатньо глибоко? достатньо оригінально? «відносно, — лесик зводить плечами, — якщо це нормальна відповідь» три хвилини дві хвилини а якщо прибрати усі зв’язки усіх речень чи станеться це текс... одна хвилина ...том «куди йдуть ці люди» «ви занадто довго пишете» все «час вичерпався»

Вот что показывает в разделе "Книги для самых маленьких". Открываешь окошко — а там сюрприз в виде закамуфлированного диверсанта с гранатой и финкой наперевес. Готовят к сложной жизни с первых лет, да. #подсмотрено

Ольга Сатункина. Собственникам стратегический подход пока не сильно понятен Редактор и контент-стратег рассказывает, из чего состоит контент-стратегия, с какими компаниями лучше всего работать и что делать, если вы хотите стать контент-стратегом. https://telegra.ph/Olga-Satunkina-Sobstvennikam-strategicheskij-podhod-poka-ne-silno-ponyaten-06-17 «Я сталкивалась с тем, что компания говорит: «Нам нужны тексты». Нанимают девочку, которая неплохо пишет, и говорят ей: «Так, во вторник постим цитату, в четверг — лонгрид, а в пятницу давай снимем видео». Или еще хуже: «Давай сделаем как у конкурентов». Это хаос и ложный путь. Идея контент-стратегии — создавать уникальный контент, который будет служить именно нашим целям». «Собственникам стратегический подход пока не сильно понятен, им интереснее тактика. Сделали блог (желательно как у Т—Ж :) ) — значит, в месяц нужно выпустить 20 статей, и ключей запихнуть побольше, чтобы трафик поднять. А о чем статьи, зачем, кто их будет читать — непонятно. Может наша аудитория не читает статьи, а смотрит блогеров на YouTube». «Если заказчику лень заполнять бриф — это знак, что с ним лучше не работать». Общался Ярослав Борута — @yaroslav_boruta Отвечала Ольга Сатункина — @olga_satunkina #whoisкто

Первое интервью в "ДизРайтере". Если вы работаете с контентом и хотите, чтобы люди понимали, чем вы занимаетесь и почему это так важно — пишите @yaroslav_boruta, договоримся ;)

Каждый месяц я открываю доску в Trello, которая называется "Ганс". Здесь я собираю материалы для будущей книги. И каждый месяц я задаюсь одним вопросом в разных вариациях: "Как люди раньше занимались искусством?". Серьезно! Перья и чернила? Купи. Бумагу? Купи. Краски? Тут без пары подмастерьев не обойтись. Короче я пока ничего не пишу и нахожусь в унынии. Еще персонажа толком не описал, а мне уже жалко его сложную творческую судьбу. В одном творческим людям прошлого уж точно повезло больше. У них не было котиков в Инстаграме. Почитайте пока вот эту штуку, прям в точку: https://artchive.ru/publications/946~5_izobretenij_bez_kotorykh_ne_bylo_by_impressionizma #пишу

В очереди в Ашане стоят двое ребят. У одного — пакет с круасанами и ситро. Парень без еды: Ты что, есть хочешь? Парень с едой: Ага. Парень без еды: Так я тебя за 30 гривен смогу покормить. Мясо там, овощи. Ты ж мне говори. Парень с едой: Говорю. Парень без еды: Ну это уже завтра. За полчаса до закрытия я нарешаю. Продолжается разговор, я их теряю. Потом уходим с кассы и слышу: Парень без еды: Он такой, с женой...бородой... Молоденький такой. Парень с едой: Да, ему 22-23 года. Парень без еды: Так вот что я скажу — он ЗАЕБАЛ. Кассир: Так, хлопці! Парень с едой: Пардон. #подсмотрено